Поетична сугестія

Український дослідник В.Домбровський стверджує, що сугестія переносить читача в інший, нереальний, ілюзорний світ; вона створює поетичну ілюзію. Це твердження вказує на емоційну, навіювальну природу сугестії. Учень О.Потебні О.Грузенберг також наголошує на навіювальній природі цього терміна. Дослідник зазначав: "Художник не доводить, не переконує за допомогою логічних доказів, а безпосередньо навіює читачеві, глядачеві та слухачеві свої думки і почуття, "заражуючи" його своїм настроєм і підпорядковуючи собі за допомогою навіювання його волю. У цьому сенсі естетичне сприйняття можна схарактеризувати як сугестивну емоцію, що нагадує певним чином стан гіпнотичного приспання волі читача, слухача і глядача". Відповідно й "таємниця чару художника ховається у сугестивній силі психічного притягування образів його фантазії, в індукціюванні читача і глядача". Тобто сугестія - це авторський гіпноз.

То що ж таке поетична сугестія? Це - ін'єкція поетичності в образ. Вона робить образ символічним, розширює його виражальні спроможності через утворення різноманітних асоціативних зчеплень. За допомогою сугестії читач має змогу пережити естетичну емоцію. Вона несе в собі емоційний заряд. Сугестія нашіптує, навіює читачеві широкі можливості трактування художнього образу; дає різні ракурси бачення одного й того ж явища. Сугестивний образ або навіює більше, ніж одне значення, або нашіптує зовсім інше, аніж те, що пропонується.

Сугестія ґрунтується на контрастному зіставленні образів-деталей, на утворенні оригінальних асоціативних зчеплень, на принципі "психологічного паралелізму" (А.Веселовський). Велике значення для сугестивності поетичного твору має розташування образів, характер встановлених міжобразних зв'язків. Окремою проблемою є дослідження того, як утворюється отой великий асоціативний багаж, образний комплекс, з якого власне "проростає" сугестивність.