Види Сугестії

Прямі навіювання припускають розуміння сугерендом мети

сугестивного впливу, чітко вказуючи на очікувану дію або психологічну

реакцію з його боку. У значній мірі вони належать до свідомого досвіду

даного сугеренда й зазичай дають конкретні вирішення проблем, а також

детальні інструкції про те, як реагувати на рекомендації й питання сугестора

[6].

Даний вид сугестії відповідно до її психологічної природи може

розглядатися у двох аспектах: 1) в аспекті впливу на емоції, установки,

неусвідомлювані мотиви сугеренда (у формі сугестивних наставлянь

сугестора); 2) в аспекті впливу на складові поведінки сугеренда (у формі

сугестивних команд і наказів сугестора).

Пряме навіювання може бути імперативним і мотивованим.

Імперативне навіювання наяву (сугестивні команди й накази) робиться

наказовим, емоційно-насиченим тоном, що не допускає сумнівів. Пряме

навіювання здійснюється у вигляді коротких, зрозумілих сугеренду фраз із

повторенням ключових слів і висловів, які підкріплюються й

підсилюються невербальними сигналами. Імперативне навіювання є

стресовим видом впливу на людину. Іноді імперативне навіювання

називають “батьківським” методом сугестії.

Мотивуване навіювання включається в текст сугестії у вигляді елементів

роз’яснення й переконання. Сугестивні наставляння, що впливають на емоції,

установки й мотиви поведінки сугеренда, робляться спокійним тоном у

вигляді м’яких, заспокійливих фраз, які зазвичай повторюються кілька разів.

Іноді мотивоване навіювання називають “материнським” методом сугестії

[3].

Розглянемо найважливіші змістовні особливості різних форм прямого

навіювання.

1. “Позитивні навіювання”. Ці навівання найбільш популярні, прості й

безвідмовні. Вони будуються таким чином, щоб допомогти усвідомити

сугеренду, що він може досягти бажаних станів, переживань, відносин.

Оскільки слова сугестора орієнтують сугеренда на актуалізацію певного

досвіду, конкретне позитивне навіювання конструюється таким чином, щоб

стимулювати певні бажані або необхідні реакції.

Приклади: 1) “Ви можете згадати ту мить, коли пишалися собою”; 2) “Ви

в змозі знайти в собі сили, про існування яких навіть не підозрювали”.

2. “Негативні навіювання”. За допомогою даних навіювань можна

актуалізувати бажану реакцію сугеренда, рекомендуючи йому не реагувати тим

способом, що від нього насправді очікується. Якщо застосовувати негативні

навіювання з урахуванням контексту комунікації й характеру сугеренда,

вони можуть виявитися винятково корисними.

Приклади: 1) “Ви не повинні тепер думати із симпатією про свою

школу”; 2) “Спробуйте не думати про те, хто з ваших друзів завтра не прийде

на вечірку”.

3. “Конкретні навіювання”. Дані навіювання містять детальні описи

почуттів, спогадів, думок або фантазій, які повинні бути актуалізовані в сугеренда в процесі навіювання. При цьому приведення численних деталей,

що стосуються кожного елемента досвіду, який навіюється, може викликати

бажаний сугестивний ефект більш повно, тривало й надійно.

Приклади: 1) “Подумайте на хвилинку про червону троянду, про її м’які,

оксамитові пелюстки, її ніжний запах”; 2) “Чи пам’ятаєте ви, як приємно

відкусити спілий апельсин, коли рот наповнюється слиною, а по пальцях тече

солодкий ароматний сік?”

Однак кожне конкретне навіювання може стати в той же час і джерелом

потенційної невдачі. Таке можливо тому, що велика кількість деталей, які

приводить сугестор, збільшують імовірність переживань сугеренда, що йдуть

врозріз зі змістом навіювань сугестора.

4. “Загальні навіювання”. На відміну від конкретних навіювань, у

загальних навіюваннях відсутні деталі, що дає сугеренду можливість вільно

вибирати елементи суб’єктивного досвіду, які асоціюються з абстрактним

змістом навіювання. У межах сугестивного процесу вони дають сугеренду

шанс використовувати власний досвід та інформацію для деталізації й

реалізації змісту навіювання. Таким чином, навіювання, яке може здатися

занадто узагальненим, щоб бути успішним, насправді стає стимулом для

осмисленого індивідуалізованого переживання.

Приклади: 1) “Ви в змозі згадати деяке переживання свого дитинства, до

якого ви так давно не зверталися”; 2) “Чи пам’ятаєте ви той особливий

момент, коли ви були задоволені собою?”

Жодне із зазначених вище загальних навіювань спеціально не уточнює,

який саме спогад мається на увазі. Тому сугеренд сам змушений актуалізувати

конкретні елементи індивідуального досвіду. Застосовуючи визначення

“конкретний”, “певний”, “специфічний”, “особливий”, сугестор підштовхує

сугеренда до концентрації на одному зі своїх реальних переживань, які

мали місце в минулому. Здійснений сугерендом вибір конкретного

суб’єктивного переживання є результатом актуальної взаємодії між свідомою

й несвідомою сферами його психіки [6, с. 74–75].

К. І. Платонов відзначав, що при конструюванні формул прямого

навіювання доцільно використовувати наступні принципи: 1) зміст прямого

навіювання повинен мати форму імперативного повідомлення, пов’язаного з

минулим, сьогоденням або майбутнім сугеренда; 2) формула навіювання

повинна бути виражена в деяких простих і зрозумілих словах, які відповідають

за своїм змістом особистісним якостям сугеренда, рівню його

інтелектуального розвитку, змісту його проблеми; 3) при здійсненні прямого

навіювання сугестор повинен вимовляти слова авторитетно і твердо, упевнено

і спокійно, повторюючи формулу навіювання кілька разів; 4) успіх словесного

навіювання значною мірою визначається не тільки змістом самої формули

навіювання, але й виразністю мовлення - силою звуку, інтонацією голосу,

певними наголосами, що відповідають змісту вимовлених слів; 5) зміст

формули прямого навіювання повинен мати чітку спрямованість на

вирішення проблеми сугеренда; 6) зміст навіювання повинен перебувати в

гармонії з етичними нормами, соціальними установками, самолюбством сугеренда; 7) формула навіювання повинна містити певні строки й умови її

реалізації; 8) пряме навіювання може містити елементи мотивованого

роз’яснення, авторитетного наставляння або поради; 9) слова навіювання

повинні бути досить яскраво емоційно забарвлені; 10) сугестор повинен

заздалегідь передбачити можливі обставини й ускладнення (ятрогенію), у

силу яких його слово може виявитися діючим інакше, ніж він замислив [5, с.

266–268].

Непрямі навіювання характеризуються або неясністю мети для

сугеренда, або відсутністю прямої спрямованості на того, хто є дійсним

об’єктом впливу. При цьому зміст непрямої сугестії включається сугестором у

повідомлювану інформацію в схованому, замаскованому вигляді й

характеризується неусвідомленістю, непомітністю, мимовільністю її засвоєння

сугерендом. “М’які” форми непрямого навіювання рідко зустрічають опір з

боку сугеренда. Непряме навіювання дуже часто може бути ненавмисним,

будучи звичайним компонентом міжособистісного спілкування. Разом з тим,

довільне використання непрямого навіювання потребує від сугестора

неординарності рішень, великої винахідливості у виборі мовних форм його

реалізації, а також певного самовладання й артистизму.

Непрямі навіювання звичайно тісно пов’язані з проблемою сугеренда й

викликають у нього бажані реакції замаскованим й мимовільним способом.

Ці навіювання можуть бути досить тонкими. Зазвичай вони конкретно не

торкаються свідомого досвіду даної людини, тому потребують від сугеренда

різноманітних суб’єктивних інтерпретацій. Застосування непрямих

навіювань може приводити до того, що на рівні свідомості сугеренд буде

думати про зміст актуальної бесіди, у той час як його несвідоме почне

асоціювати отриману інформацію із внутрішнім досвідом, прокладаючи

таким чином дорогу до його внутрішніх трансформацій [6].

Різновидом непрямого навіювання є “черезпредметне” (опосередковане)

навіювання. У цьому випадку використовується додатковий подразник, що

набуває нового інформаційного значення через зроблене пряме навіювання.

При навіюванні через предмети сугестор зв’язує певне навіювання з

деяким предметом, завдяки чому воно й здійснюється у зв’язку з даним

предметом. Відповідно індиферентний до цього подразник одержує на даний

період часу певну умовнорефлекторну значимість. Звідси витікає, що “непряме

словесне навіювання засноване на утворенні складного умовного зв’язку між

подразником другої сигнальної системи (слова навіювання), даним

безумовним подразником і фактом реалізації ефекту, що навіюється

(виникнення внаслідок цього явища або дії, що навіюється)” [5, с. 36].

В умовах опосередкованого непрямого навіювання момент використання

викликаного стану або дії може бути відстрочений. У силу цього сам факт

словесного впливу навіювання відходить на задній план, а навіювання стає

діючим приховано. Непряме навіювання “з успіхом може бути застосоване

в стані неспання й має значно більшу силу, чим навіювання пряме” [5, с. 37].